Акредитація страхової компанії банком

У сьогоденній реальності мабуть рідкий банк не нав’язує своїм клієнтам «нібито» акредитовану ним (банком) страхову компанію для страховиння там предмету застави (наприклад автомобіля чи об’єкту нерухомості). Як показує практика, вартість послуг у таких страхових компаніях, інколи буває захмарною, тоді як у конкурентів-страховиків, які не акредитовані банком, страховку КАСКО можна придбати за півціни. Але страхуватись в неакредитованій компаніїзась. Будуть штрафи.

Чому саме так? Навіщо потрібна така акредитація? Чи є підстави для подання скарги у Антимонопольний комітет? Чи не є це порушенням законодавства про захист прав споживачів та чи вбачаються у таких діях банків порушення антимонопольного та конкурентного законодавства? Такими питаннями часто задаються адвокати та юристи. На ці та інші питання спробує відповісти адвокат Крушинський Валентин, керуючий партнер адвокатської фірми Крушинських.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що «відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.».

Разом з цим, в загально-правовому розумінні (з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, не нормативно-правовий термін) термін «акредитація» означає: процедура, за якою акредитаційна організація в документальній формі офіційно засвідчує правочинність і компетентність конкретної юридичної особи здійснювати певний вид діяльності.

В розрізі правової регламентації питання взаємовідносин банк-клієнт-стахова компанія, Національний банк України врегулював це питання наступним чином.

Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. N 168 (надалі – Правила) визначено, що банки зобов"язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов"язань споживача, які пов"язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо) (п. 2.1. Правил).

Також правилами встановлено, що банки зобов"язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов"язань споживача, зазначивши перелік і розмір інших фінансових зобов"язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо) (п. 3.1. Правил). Також банки зобов"язані в кредитному договорі зазначити обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов"язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб"єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо) (п. 3.4. Правил).

Також, виходячи зі змісту п. 4.6. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279 (надалі – Постанова), НБУ включає до складу показників забезпеченості кредиту при оцінці фінансового стану позичальника саме наявність страхування предмету застави.

Так, відповідно до п. 4.6. Постанови, «оцінка фінансового стану позичальника має враховувати кількісні та якісні показники (фактори), що можуть у тій чи іншій мірі вплинути на виконання позичальником зобов"язань за кредитом, з визначенням рівня їх ймовірного впливу на дотримання умов кредитної угоди шляхом установлення оптимальних значень та відповідних балів для кожного з показників (факторів) та здійснюється з урахуванням виду і строку кредиту, що надається. <…>
До якісних характеристик позичальника зокрема належать <…> забезпечення кредиту [застава рухомого й нерухомого майна, наявність його страхування, передавання права власності на об"єкт кредитування (житло, автотранспорт тощо)] та його ліквідність.»

Отже, Національний банк регламентує питання страхування об’єктів застави як необхідний критерій, що має бути врахований при визначенні класу позичальника, але з необхідністю повідомлення клієнтів про вплив страхування предметів застави на сукупну вартість кредиту з відображенням такої інформації в кредитних договорах та додатках до нього. Саме до  такого висновку приходять адвокати при дослідженні питання про яке йдеться.

Питання взаємовідносин банк-клієнт-стахова компанія в розрізі антимонопольного та конкурентного законодавства, а також, позиція Антимонопольного комітету України з питання, про яке йдеться викладено нижче.

Аналізом опрацьованого антимонопольного та конкурентного законодавства не встановлено прямих обмежень стосовно акредитації банками чи будь якими іншими суб’єктами господарювання страхових компаній при здійсненні статутної діяльності. Також, відсутні нормативно правові акти, що регламентували б порядок (процедуру) акредитації страховиків фінансовими установами.

Разом з цим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2 - 4 цього Закону, серед яких: а) неправомірне використання ділової репутації суб"єкта господарювання б) створення перешкод суб"єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції в) неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

Отже, аналізом особливостей правової регламентації та правового режиму цих видів недобросовісної конкуренції встановлено, що жоден з них не можна безпосередньо застосувати до банку у випадку страхування транспортного засобу, що придбавається клієнтом в страховій компанії.

Законом України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб"єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб"єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб"єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб"єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Статтею 20 Законом України «Про захист економічної конкуренції» встановлюється правило щодо неможливості дискримінації конкурентів суб"єктами господарювання, а саме, «суб"єктам господарювання, що мають значно більший ринковий вплив порівняно з малими або середніми підприємцями, які є їх конкурентами, забороняється створення перешкод у господарській діяльності малим або середнім підприємцям, зокрема вчинення дій, заборонених згідно з частинами першою та третьою статті 19 цього Закону.».

Таким чином, умови щодо укладення договорів страхування не повинні порушувати зазначені вище приписи законодавства. Тому, оскільки у процесі співробітництва навіть з продавцем автомобілів такий продавець наполягатиме на укладенні договору страхування саме з акредитованою ним компанією, а банк не буде спонукати клієнта до укладення договорів страхування з певною страховою компанією і це буде закріплено в кредитному договорі, договорі про співробітництво з продавцем авто та в заявці на кредит, то, відповідно, на думку адвоката  й ознак порушення банком антимонопольного та конкурентного законодавства з боку банків не вбачається.

Державним органом, що забезпечує дотримання норм антимонопольного та конкурентного законодавства є Антимонопольний комітет України.

В листі від 14.05.2008 р. N 29-29.2/05-3293 Антимонопольний комітет України зазначає, що «відповідно до вимог чинного законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України вживають заходів в тому випадку, коли в діях банків або інших суб"єктів господарювання чи їх об"єднань вбачаються ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем, антиконкурентних узгоджених дій, обмежувальної діяльності, що негативно впливає на конкуренцію. Отже, Антимонопольний комітет України здійснює контроль незалежно від існування чи відсутності нормативно-правових актів Національного банку України, зокрема, які стосуються роботи із споживачами.».

Проведеною адвокатом інформаційно-довідковою роботою з законодавства, нормативні приписи АМК України, що регламентують, або ж обмежують процес акредитації страхових компаній банками не встановлено.

Однак, при дослідженні піднятого питання адвокатом встановлено, що маються офіційно оприлюднені коментарі керівництва АМК України, щодо наявності ознак порушень антимонопольного та конкурентного законодавства деякими банками під час акредитації страховиків. Такі порушення виявлені в процесі розгляду численних скарг громадян щодо примушування їх до укладення договорів страхування з визначеними страховими компаніями.

Отже, узагальнивши зібрані відомості та коментарі керівництва АМК України, адвокатський висновок такий: позиція АМК України з піднятого питання полягає у наступному: банківські установи повинні на конкурентних засадах співпрацювати зі страховими компаніями в частині споживчого кредитування, не допускати необґрунтованих відмов позичальникам в укладанні договорів із страховиками, які вони обрали самостійно, – наголошує у листі до банків Олексій Костусєв.

Згідно Витягу з Рекомендацій Антимонопольного комітету України від 29 квітня 2010 р. № 8-рк деяким банкам «Про здійснення заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції», банкам рекомендовано:
1. Забезпечити відкрите інформування страхових компаній та позичальників про вимоги банків до страховиків, в тому числі до договорів страхування, які приймаються банком як забезпечення за кредитом та/або укладення яких є умовою надання кредиту, та про можливість страхування позичальників в будь-якій страховій компанії, яка перевірена банком, відповідає цим вимогам банку та договори страхування якої відповідають цим вимогам. Таке інформування має здійснювати банк, зокрема, шляхом розміщення на власному офіційному веб-сайті та на інформаційних стендах, доступ до яких є вільним для потенційних позичальників та страховиків, у всіх приміщеннях банку, включно філії та відділення такої інформації:
1.1. Переліку страхових компаній, перевірених банком, що відповідають вимогам банку.
1.2. Вичерпного переліку вимог банку до страхової компанії, які при цьому виключають їх неоднозначне тлумачення та розуміння.
1.3. Вичерпного переліку відомостей і документів, які необхідно подати страховій компанії з метою проведення її перевірки на відповідність вимогам, які висуває банк до страхових компаній та договорів страхування майна (життя та відповідальності) позичальників, які приймаються банком як забезпечення за кредитом та/або укладення яких є умовою надання кредиту.
1.4. Інформації про максимальні терміни, необхідні банку для перевірки страхової компанії та договору страхування після подання відомостей та документів, зазначених у пункті 1.3 цих Рекомендацій, порядок і терміни підтвердження відповідності страховика вимогам банку.
Під час встановлення вимог банку до страхових компаній банки зобов’язані врахувати, що такі вимоги не повинні призводити до неправомірного недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення прав та законних інтересів споживачів, а також схиляти страховиків до порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень.
2. Не допускати випадків необґрунтованих відмов банку у перевірці кожної страхової компанії щодо відповідності публічним вимогам, які банк висуває до страхових компаній та їх продуктів, яка обрана позичальником самостійно, проявила ініціативу бути перевіреною банком та подала до банку всю необхідну інформацію, передбачену пунктом 1.3 цих Рекомендацій, і за результатами перевірки надавати страховій компанії письмову вмотивовану відповідь про підстави невідповідності страховика вимогам банку.
3. У випадку, якщо страхова компанія з числа тих, які були перевірені банком та відповідали вимогам банку, перестала відповідати таким вимогам, банк зобов’язаний завчасно письмово повідомити про неприйняття договорів страхування такого страховика як забезпечення за кредитом або іншої умови надання кредиту, надавши відповідне обґрунтування прийнятого рішення.

Висновок:

Для реалізації вказаної схеми та убезпечення банківських структур від ризиків необґрунтованого звинувачення контролюючими органами у нав’язуванні клієнтам страхового контрагента, бажано зазначити в договорах про надання кредиту положення про те, що позичальник в праві самостійно на свій власний розсуд та без окремого погодження з кредитором обирати будь-яку страхову компанію для страхування ризиків по предмету застави, вигодонабувачем по договорам з якими буде кредитор. Таке ж застереження адвокат радить обумовити в договорі про співробітництво к компанією – продавцем автомобілів та у заявці на кредит.

Клієнтам таких банків та страхових компаній, у випадку нав’язування вкрай невигідних умов страхування, чи обумовлення видачі кредиту при умові укладення договору страхування з акредитованою страховою компанією, адвокат радить звертатись до Антимонопольного комітету України.

Слідкуйте за новинами на

Про нас

Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» працює на ринку страхування з 1993 року і за час роботи набула значного досвіду, зайнявши стійкі позиції серед найбільш динамічних компаній на ринку страхування.