Потерпілий в ДТП має право стягнути збитки безпосередньо з особи, яка її завдала, навіть якщо цивільно-правова відповідальність цієї особи застрахована, йдеться в Постанові Верховного суду України у справі №6-954цс16.
ДТП дуже неприємна подія в житті, проте в 50% випадків фактичний винуватець ДТП провини не визнає, а в 95% випадків збитки потерпілому не компенсує добровільно. Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності поліпшило ситуацію в питанні відшкодування шкоди потерпілому за рахунок страхової компанії. Однак для того щоб отримати страхове відшкодування і виплатити його потерпілому винуватець повинен правильно оформити документи і дотримати певну процедуру, встановлену страховою компанією.
Але не всі винуватці ДТП це роблять, адже кошти на ремонті власного авто вони не отримують, а проблеми потерпілого їх не цікавлять. Часто винуватець порушує процедури і страхове відшкодування потерпілому не виплачується. Бувають випадки і банкрутства страхових компаній.
Тому, Верховний суд України цілком справедливо констатував право потерпілого стягувати збитки з винуватця ДТП безпосередньо через суд за загальною процедурою, навіть якщо цивільно-правова відповідальність винуватця була застрахована. Таким чином, винуватець буде більш зацікавлений в порядній поведінки після ДТП.
Правовий висновок ВСУ у справі №6-954цс16 (фрагмент)
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо ) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею тисячу сто дев'яносто дві ГК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду та такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на зазначені положення ГК України факт заподіяння шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка заподіяла шкоду, або якщо нанесення такого роду шкоди не пов'язано з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного , деликтного зобов'язання.
Деліктне зобов'язання - початкове, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є збитку. Зате страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, тільки в межах страхової суми і в разі, якщо подія, в результаті якої заподіяна шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
Неотримання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його отримання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття збитків) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, і особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаним.
При цьому потерпілий не є стороною договору ОСАЦВ, але наділяється правами за договором: на його третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок по здійсненню страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).
Джерело: Форіншурер
