Національний банк України опрацьовує кілька концепцій побудови системи страхування населення та бізнесу від воєнних ризиків, зокрема модель із компенсацією збитків через спеціально сформований фонд, повідомив перший заступник голови НБУ Сергій Ніколайчук.
У 2023 році НБУ підготував законопроєкт №12372, який мав закласти основу довгострокової та фінансово стійкої моделі страхування воєнних ризиків.
Водночас документ не отримав підтримки профільного парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, а також викликав критичні зауваження з боку страхового ринку.
За словами Сергія Ніколайчука, низка положень законопроєкту виявилася дискусійною та потребує додаткового доопрацювання. Робота вже триває на експертному рівні, а НБУ формує власне бачення релевантної моделі страхування в умовах структурно підвищених ризиків, пов’язаних із тривалим воєнним протистоянням та геополітичним фактором сусідства з державою-агресором.
Серед варіантів, що обговорюються, - створення спеціального фонду для покриття збитків фізичних осіб і бізнесу.
При цьому регулятор наголошує, що узгодження фінальної конфігурації системи вимагатиме широких консультацій зі страховиками, урядом та законодавцями.
Ключовим викликом залишається визначення джерел фінансування такої моделі, адже будь-яке рішення у сфері страхування воєнних ризиків неминуче передбачатиме перерозподіл бюджетних ресурсів між різними групами населення та суб’єктами господарювання.
«Це складне питання, тому наше завдання - знайти збалансоване та економічно життєздатне рішення в довгостроковій перспективі», підкреслив Ніколайчук.
Держава вже запускає окремі інструменти страхування воєнних ризиків
З 1 січня в Україні стартує новий механізм страхування майна від воєнних ризиків, який передбачає пряму компенсацію збитків для підприємств у прифронтових регіонах та часткову компенсацію страхових премій для бізнесу по всій країні.
Програма реалізується в межах політики «Зроблено в Україні», а її адміністрування покладено на ПрАТ «Експортно-кредитне агентство», 100% акцій якого належать державі.
Модель поєднує два інструменти: пряму компенсацію збитків для компаній у зонах підвищеної небезпеки та часткове відшкодування страхових платежів за полісами страхування воєнних ризиків.
Як повідомляв Форіншурер, амініструватиме програму Експортно-кредитне агентство. Підприємства вже можуть надсилати запити й документи на офіційну адресу агентства, щоб отримати консультації та підготуватися до участі.
Право на виплати матимуть лише ті компанії, які стануть учасниками програми ще до моменту, коли їхнє майно буде пошкоджене внаслідок збройної агресії росії.
Механізм закріплено «Порядком надання часткової компенсації вартості майна суб’єктів господарювання, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії рф, а також часткової компенсації страхових премій за договорами страхування від воєнних ризиків», затвердженим постановою КМУ №1541 від 28 листопада 2025 року. Документ набрав чинності 1 грудня 2025 року.
Пряма компенсація збитків стосуватиметься бізнесу, який працює у регіонах підвищеного ризику. До переліку належать Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Сумська, Харківська, Херсонська та Чернігівська області, за винятком тимчасово окупованих територій.
Максимальна сума відшкодування становитиме до 10 млн грн з урахуванням пов’язаних осіб, але не перевищуватиме фактично підтверджених збитків. Участь добровільна. Для входу в програму передбачено одноразовий внесок у розмірі 0,5% від загальної суми ймовірного збитку для всього заявленого майна.
Про законопроєкт НБУ №12372
Законопроєкт, підготовлений Національним банком України, був спрямований на створення системної, довгостроково фінансово стійкої моделі страхування воєнних ризиків для населення та бізнесу в умовах тривалої війни.
Його ключова ідея полягала у формуванні централізованого механізму покриття збитків, який би поєднував можливості страхового ринку з державною участю та дозволяв масштабувати страхування воєнних ризиків, які за своєю природою є майже неприйнятними для класичного комерційного страхування.
Документ виходив з того, що приватні страховики не здатні самостійно нести катастрофічні та кумулятивні воєнні ризики через відсутність достатнього перестрахування, високу кореляцію збитків і неможливість адекватного ціноутворення.
Тому законопроєкт пропонував модель з істотною роллю держави, як у частині фінансування, так і в частині організації системи, включно зі створенням спеціального фонду або інституції для акумуляції коштів і виплат компенсацій.
Передбачалося, що страхування воєнних ризиків стане масовим і обов’язковим або квазіобов’язковим для окремих категорій майна чи суб’єктів господарювання, що дало б змогу сформувати широку базу внесків і зменшити фіскальне навантаження в разі великих збитків.
Водночас держава мала б виконувати роль фінансового «якоря», беручи на себе частину ризиків, які перевищують можливості ринку, та забезпечувати стабільність виплат у разі масштабних руйнувань.
Саме рівень державного втручання, механізми примусової участі, джерела наповнення фонду та потенційний перерозподіл бюджетних ресурсів стали найбільш дискусійними для учасників страхового ринку і законодавців.
Вони викликали занепокоєння щодо впливу на конкуренцію, фінансове навантаження на бізнес і населення, а також фіскальних ризиків для бюджету, що зрештою й призвело до відсутності підтримки законопроєкту в парламенті та його подальшого доопрацювання.
Джерело: Олег Паращак, Форіншурер
