Багато керівників сільськогосподарських підприємств і фермерів Херсонщини роздратовані і збентежені. Замість того, щоб займатися підготовкою і веденням посівних робіт під час, коли день рік годує, вони саме зараз змушені «вибивати» з страхових фірм компенсацію ще за договорами про страхування минулорічного врожаю, який загинув від засухи.
Взагалі страховики начебто платити і не відмовляються, перераховуючи клієнтам гроші протягом тридцяти робочих днів з моменту подачі пакета документів настання страхового випадку, як це і передбачають стандартні угоди. Але при визначенні, скільки саме треба заплатити, деякі вдається до «маленьким хитрощам», зменшуючи відшкодування на суму податку на додану вартість, яку товаровиробники платили, купуючи пальне, добрива для потреб посівної кампанії. Втрачаючи через це десятки, а нерідко і сотні тисяч гривень, частина хліборобів навіть не намагаються добитися справедливості - мовляв, добре, що хоч якісь гроші отримали. А от юридично «підковані» споживачі послуг не бояться вступати зі страховиками у правові «війни». І хоча вони розтягуються надовго, справедливості і збільшення виплат найчастіше їм все ж вдається домогтися.
Наприклад, одне з херсонських сільгосппідприємств засіяло озимим ріпаком 450,8 гектара землі біля села Нововоскресенське Нововоронцовського району області і ще в грудні 2011 року застрахувало майбутній урожай у місцевій філії великої страхової компанії. І, коли через посуху урожай майже повністю загинув, компанія сплатила орендарям поля 439, 9 тисячі гривень - на 151,05 тисячі гривень менше, ніж сподівалися отримати виробники. Вони звернулися до Господарського суду Херсонщини з позовом до страховика і компанії, яка виступила поручителем при укладенні договору.
В ході судового засідання представники компанії посилалися на частину 17 статті 9 Закону України «Про страхування». Ця стаття обмежує суму страхового відшкодування сумою прямих збитків, якими страховики вважали тільки витрати на посів та обробку знищених посухою озимих. Виплати ж ПДВ вони визначали як побічні витрати. Однак суд зайняв протилежну позицію, нагадавши відповідачеві про існування статті 198 Податкового кодексу України. Вона обумовлює, що суми податку на додану вартість, сплачені у процесі виготовлення товарів (надання послуг), до податкового кредиту не відносяться. А отже, сплачений ПДВ автоматично збільшує вартість товарів і послуг і є невід'ємною частиною прямих витрат виробника.
З'ясувавши обставини конфлікту, Господарський суд Херсонщини однозначно став на бік хліборобів. І постановив задовольнити їх вимоги в повному обсязі, зобов'язавши страхову компанію і підприємство-поручитель за угодою солідарно виплатити позивачеві належні 151,05 тисячі гривень. Споживачам страхових послуг слід було б прийняти цю аргументацію до відома і не боятися захищати свої права в судах. Адже трюк із зменшенням суми відшкодування на суму ПДВ досить поширений в українських страхових компаній, і не тільки в агробізнесі. Втім, багатьом з підприємців це вже відомо: у тому ж Господарському суді Херсонської області розглядаються кілька подібних справ, так, напевно, і в інших регіонах їх також вистачає.
